Якби хтось років так 10 тому сказав, що Том Круз стане останнім бастіоном якісного розважального кіно в Голлівуді та без перебільшення рятівником кінотеатрального бізнесу, то навряд чи би хто в таке повірив. Але передумови цього знаменитий актор заклав уже давно.

«Місія неможлива», повнометражна адаптація колись популярного телесеріалу, стала доказом, що Том Круз може бути не лише гарненьким писочком, а й максимально відданим своїй справі актором, який не боїться самотужки виконувати все, що доля заготувала його персонажеві — молодому агенту надсекретного загону спецслужб США Ітанові Ганту. 

Після легендарного падіння на тросі Круз захотів ще більшої видовищності — і вже на самому початку другої частини демонстрував скелелазіння без жодної страховки. Проте коли в режисерське крісло «Місії неможливої 3» всадився Дж. Дж. Абрамс і левову частку карколомних сцен знімали на зеленому екрані, Том Круз плюнув на все із тих повністю перехопив творчий контроль над стрічкою і самостійно обрав собі режисера й сценариста, який би не заважав йому «веселитися».

Склолазіння по вікнах Бурдж-Халіфа, зліт ззовні літака Airbus A400M, гоцки на риштовинні Віденської опери, стрибок із парашутом з висоти у 8 км, погоня на вертольотах — ці й десятки менших трюків Том Круз не просто виконував сам, а ще й робив по кілька дублів. 

А в сьомій частині шкалу небезпечності було остаточно зламано. Уже весь світ побачив цей божевільний стрибок на мотоциклі з обриву, і кожного разу від цього перехоплює дух. Марно мучити себе здогадками, що ще підготував маестро Том Круз Мейпотер четвертий — просто зручніше всідайтеся й отримуйте задоволення від фільму «Місія неможлива: Розплата (Частина перша)».

Вам знайомий телесеріал «Person of interest»? У його основі лежить штучний інтелект, що отримав свободу й вирішив допомагати людям, використовуючи спеціалістів своєї справи. Схожа «сутність», штучний інтелект, розроблений розвідкою США для проникнення й проведення диверсій у системах оборонного комплексу ворога, стала центральною у сьомій частині франшизи.  

Якось ШІ виходить за рамки поставленої задачі, знищує субмарину «Севастополь» і починає зламувати всі бази даних з єдиною метою, яка залишилася незмінною спочатку — влаштувати диверсію. Розуміючи, що наробила програма, спецслужби змушені залучити Ітана Ганта. Ціль: знайти дві частини ключа до захищеного відсіку зруйнованої субмарини, де зберігається початковий код ШІ — це дозволить якщо не повернути контроль над ним, то бодай знищити.

В одному з інтерв’ю режисера Крістофера Маккворрі запитали, чому для цієї частини був обраний саме такий “антагоніст” і перекликається це з реальним світом, де зараз нас оточує просто неймовірний розвиток саме систем штучного інтелекту. На що він відповів:

Кожного разу, коли ми з ним (Томом) сідаємо говорити про “місію” — це виклик, навіть на початкових стадіях. Ми шукали нового лиходія для фільму і вперше про це заговорили десь у 2018/2019 роках. Ми вже мали ядерні загрози, хімічні загрози, біологічні загрози, навіть була «Кролячу лапку», бозна-якою загрозою вона б не була. Словом, постійний пошук у спробах зберегти франшизу свіжою. Одного разу ми дуже довго спілкувалися і дійшли до обговорення тем, що стосувались технологій, інформації й того, про що зараз усі говорять. І ми зрозуміли — наступним лиходієм стане ШІ.

У кожному тутешньому кадрі видно масштабність. Видно, як багато часу провели творці, працюючи над фільмом. Хореографія боїв, постановка трюків — і чого тільки вартий спеціально побудований для фільму потяг, який потім був дуже яскраво знищений (у сцені, схожій на початок Uncharted 2). І відірвати від цього очі не можливо.

Акторська гра також не пасе задніх. Антагоністи, Есай і Пом, вийшли напрочуд вдалими втіленнями для своїх персонажів. Він — злий геній, переконливий у своїх маніпуляціях. Вона — смертоносна зброя, що добивається бажаного у свій, трішки божевільний спосіб. Бенджі Данн (Саймон Пеґґ) і Лютер Стікелл (Вінґ Реймс) — усе ті ж вірні поплічники одного екстремала, дотепні, але щирі й відповідальні. Так само як Ільза Фауст (Ребекка Ферґюсон), яка хоч і отримала трохи менше екранного часу, досі неймовірно магнетична в кожній своїй сцені.

Однак цього разу їй довелося поступитися місцем головної екранної леді. Власне, навіть сам Ітан Хант відходить на другий план при появі в кадрі Ґрейс (Гейлі Етвел) — крадійки, яку найняли перешкодити команді Ітана, але яка натомість приєдналася до наших героїв . В одному інтерв’ю ведучий BBC Radio 1 так сказав актрисі:

Це твій фільм!

Справа в тому, що як тільки Ґрейс вперше з’являється на екрані, ви, вважайте, втрачаєте зв’язок із реальним світом. Сюжет настільки вдало й динамічно сформований і зосереджений на ній, що відчуття часу буквально зникає. Так, Ітан присутній у більшості фільму, але ось це легке зміщення акценту на Гейлі все ж відчувається. І це ніяк не погіршує фільм, а навпаки додає йому нового забарвлення.

Так само як це робить звукове оформлення. До цього більшість попередніх фільмів мали виразний супровід, переважно з мотивів головної теми. Але «Місія неможлива 7» вийшла на зовсім інший рівень. Усе підібрано настільки вдало й точно, що ти просто сидиш та споживаєш, без будь-якого «тут можна було б ось так чи так». Навіть сама тема франшизи зазвучала більш масштабно й об’ємно. Словом, рівень найвищий із можливих.

Підбиваючи підсумки всього вище написаного, заявляю: це найбільш нафарширований фільм, який ви тільки бачили! Тут така кількість крадіжок, переслідувань, маніпуляцій, бігу (не тільки від Тома, який бігає у фільмах із 1981 року) та бійок, що просто голова йде обертом. Фільм справді вартий усіх тих 96% на Rotten Tomatoes. Сюжет не дає відлипнути від екрана. Від постійної динаміки вам просто ніколи буде відволікатися на щось інше. Я, наприклад, прийшов до тями під кінець другої години фільму, коли темп сюжету врешті трохи стишився. Не менш важливу роль виконали актори, що відіграють свої ролі ледь не на 200%. Це саме той випадок, коли все спрацювало так, як мало і навіть краще. А це тільки перша частина, в кінці якої ви відчуєте щось схоже з переглядом «Дюни» Дені Вільнева.